Червона книга Сумщини

   Природні багатства Сумщини різноманітні. Сумщина – одна з найживописніших областей України. Ліса Сумщини вражають своєю красою. Ще за часів Київської Русі літописці описували багатство рослин і тварин, красу лісів ті лугів. Але деякі види рослинного і тваринного світу чекають на допомогу - бурий ведмідь, білий заєць, видра річкова, весняний горицвіт, лісова лілія і др.

Ведмідь Бурий Вигляд бурого ведмедя є типовим для ведмедів взагалі. В нього міцний кремезний тулуб, масивна голова з невеликими вухами та очима. Хвіст короткий, часто повністю прихований в шерсті. Лапи міцні, з великими невтяжними кігтями , п'ятипалі, стопоходячі. Шерсть густа. В основному ж бурий ведмідь харчується переважно ягодами, плодами, горіхами,  комахами, рибою . Але цієї їжі він зазвичай з'їдає дуже багато. Наприклад, у шлунку одного ведмедя, що нещодавно встав з барлогу, було виявлено кілька кілограмів мурах та мурашиних яєць разом із будівельним сміттям з мурашників. Бурі ведмеді полюбляють мед, за що цей вид і отримав свою назву у слов'янських мовах. Мед ведмеді добувають з гнізд диких бджіл, а також можуть розорювати пасіки.

 Видра Річкова Хутро блискуче, темно-буре. Місця оселення — річки, озера, стариці, ставки. У воді видра майстерно плаває і пірнає. Веде нічний спосіб життя, а вдень спить в норі. Вхід в нору розташований нижче рівня води. Є у видри також і тимчасові сховища — підмиті водою береги, купи хмизу або корчі, повалені дуплисті дерева тощо. Взимку видра звичайно тримається в незамерзаючих місцях річок. Живиться переважно рибою, хоч поїдає також багато жаб, раків, молюсків та різних водяних комах. Полює і на водоплавних птахів та мишовидних гризунів, зокрема водяних полівок. Спіймавши здобич, виносить її влітку на берег, а взимку на лід.

 Заєць Білий Тварина середнього розміру, за складом тіла нагадує кроля. Забарвлення влітку буро-сіре, зимою — чисто біле. Хвіст чисто сірий без чорного волосся, кінчики вух чорні протягом всього року. Постійних укрить не має, взимку для відпочинку влаштовує схованки у снігу. Живиться трав'янистими та деревно-чагарниковими (кора, молоді пагони, бруньки) рослинами. В межах України зрідка трапляється в північній частині Полісся; до 19 століття водився також в Карпатах. Літом бурувато-сірий, зимою зовсім білий, лише кінчики вух чорні.

 Горицвіт Весняний Багаторічна трав'яниста рослина, з темно-бурим, трохи галузистим коренем,Квітки яскраво-жовті, великі, вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, чашечка їхня пухнаста,. Плід — кулястий багатогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Рослина дуже популярна в народі і високо ціниться. Вся рослина отруйна — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне вживання його може тільки погіршити функцію серця. Застосовують при серцевих хворобах з явищами декомпенсації, при задишці, набряку ніг і неврозах серцево-судинної системи; при водянці ниркового походження, гострому запаленні нирок, при інфекційних захворюваннях (плямистий тиф, грип,скарлатина тощо), при емфіземі легень (ядусі).

Лілія лісова - багаторічна травяниста рослина. Має декоративну білоквіткову форму. Стебло зелене, знизу під суцвіттям безлисте. Квітки повислі,від світло-рожевих до бузкових, часто з фіолетовими плямами. Суцвіття китицеподібне із 9 -15 квіток, пухке. Цвітіння раннє ( кінець травня - початок червня. Надає перевагу півтіні , особливо жарким літом.

Лікарські рослини

Де застосовують лікарські рослини ?

Ми разом із батьками і вчителем досліджували де ж застосовують лікарські рослини і зясували, що межі їх застосування величезні - медицина, косметологія, кулінарія та інші галузі.

Лікарські рослини - це найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство. З глибокої старовини людина використовувала природні блага рослинного світу і як джерело свого прожитку, і для полегшення своїх недуг. Спостережливість і народна мудрість заклали основу вживання рослин в лікуванні людини спочатку з місцевої флори, а в ході суспільного розвитку і налагодження торгівельних стосунків - практично зі всієї земної кулі. Обмін знаннями дозволив людині створити вельми значний арсенал лікарських засобів. З незапам'ятних часів людина використовувала лікарські рослини в народній медицині для лікування самих різних захворювань. 

Тварини, яких приручила людина (розповідь про кроликів).

Кролики — це тварини, яких сьогодні важко уявити дикими. Нині вони вирощуються кролівниками в спеціальних умовах. Серед порід, виведених в результаті одомашнювання кроликів, можна умовно виділити кілька напрямків — м’ясні, пухові, м’ясо- шкіряні види. Це так звана «господарська » класифікація кроликів, оскільки наукової класифікації порід поки ще не розроблено. 

Для утримання в домашніх умовах виводяться також спеціальні декоративні породи. Свійськими тваринами кролики стали близько 1000 років тому, що за мірками природи не так вже багато. Їх спільним предком є дикий європейський кролик. Кролик належить до роду ссавців із сімейства зайців, проте на відміну від зайців маленькі кроленята народжуються сліпими і без шерстки. Дикі кролики ростять своє потомство переважно в норах, і в цьому теж полягає їх основна відмінність від зайців. Приручити цих милих тварин при бажанні дуже просто, достатньо регулярно виявляти до них увагу. 

Породи кролика, на сьогоднішній момент, в світі обчислюють приблизно шістдесятьма найменуваннями. Усіх цих різних тваринок ділять на групи за величиною (масою) тіла, довжині волоса або переважаючою продуктивністю. За середньою величиною тварин різні породи ділять на великі (маса дорослої особини більше 6 кг, наприклад , найбільший в світі кроль породи фландр, або бельгійський велетень), середні (3-6 кг, наприклад віденський блакитний), дрібні ( 2-3 , 25 кг, наприклад, російська горностаєвий ) і карликові (близько 1 кг, наприклад карликовий кроль ). За характером волосяного покриву різні породи домашніх кролів поділяють на нормальношерстних ( сірий велетень, радянська шиншила), короткошерсті ( рекси) і довгошерсті ( ангорський кроль, кроль лисиця).

                                           Корисні та шкідливі звички   
Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад.   Відомий німецький філософ А. Шопенгауер (1788-1860) писав: «Здоров’я настільки переважає всі блага життя, що воістину здоровий злидар щасливіший за хворого короля». І дійсно, якій би цікавій справі ви не присвятили своє життя, власне здоров’я і здоров’я ваших близьких завжди будуть на першому місці. Щоб зберегти здоров’я змолоду, треба виробити у себе звичку до здорового способу життя.                                                      
                                                        Що таке звичка?   
Пригадайте, чи доводилося вам виконувати якісь дії; чи виникало у вас бажання або потреба робити це знову й знову. Це і є звичка - особлива форма поведінки людини, яка виявляється у здатності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок багаторазового їх повторення.Звички бувають корисні - ті, що зміцнюють здоров’я людини і свідчать про рівень її культури, та шкідливі, що сприяють погіршенню погіршенню здоров’я людини.
                                                           
                                                    Корисні звички і здоров’я
Корисні звички виробляються на основі природних потреб, під час навчання та виховання у сім’ї, дитячому садочку, школі та інших дитячих колективах (спортивних, хореографічних, музичних) (мал. 26). Це, наприклад, звички дотримуватися правил гігієни - мити руки перед їжею і після неї, після відвідування туалету та повернувшись із прогулянки, двічі на день чистити зуби, регулярно митися під душем.Дуже допомагають у житті звички спати з відчиненою кватиркою, робити вранішню гімнастику, дотримуватися режиму дня. Вони сприяють фізичному та психічному розвиткові людини, підвищують її працездатність, зміцнюють здоров’я.До корисних звичок належать також пунктуальність, охайність, чесність і ввічливість, які завжди поважалися у суспільстві.Здоровий спосіб життя сприяє реалізації всіх можливостей, які природа надає людині. Він є чинником здоров’я, а нездоровий спосіб життя - чинником ризику.Чим раніше сформувалися корисні звички, тим легше людині уникнути шкідливих звичок.                                                           
                                                       Шкідливі звички і здоров’я       
 Знання про потенційну небезпеку шкідливих звичок сприяє виробленню позитивного ставлення до здорового способу життя. Адже набагато легше запобігти захворюванням, ніж потім їх лікувати.Наприклад, у школі, на вулиці, в автобусах чи тролейбусах вам доводиться братися руками за поручні, дверні ручки та інші речі, яких торкаються також сотні і тисячі людей. Відомо багато мікроорганізмів, які вражають шкіру, очі, органи травлення. Такі хвороби в народі називають «хворобами брудних рук». Виробивши у себе звичку регулярно мити руки з милом, ви уникнете багатьох цих захворювань.Вам, мабуть, траплялися люди, які гризли нігті, голосно плямкали та сьорбали під час їжі, облизували пальці, 

колупалися в носі, кидали на підлогу сміття. Дивитися на них не дуже приємно. Чи не так? Таких людей називають невихованими. Подібних шкідливих звичок зазвичай можна легко позбутися, якщо стежити за собою, прислухатися до думки інших людей.Однак існують дуже згубні звички, подолати які надзвичайно важко. Це куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних і токсичних речовин. Саме про них йтиметься на наступних уроках.

Приклади корисних звичок:

1. Мити руки перед їжею, після відвідування туалету та повернувшись із прогулянки.

2. Чистити зуби, регулярно митися під душем.

3. Спати з відчиненою кватиркою.

4. Робити вранішню гімнастику.

5. Дотримувати режиму дня.

6. Охайність, чесність, увічливість.

Приклади шкідливих звичок:

1. Гризти нігті.

2. Плямкати та сьорбати під час їжі.

3. Облизувати пальці.

4. Колупатися в носі.

5. Кидати на підлогу сміття.

 Отже, як впливають на стан здоров’я шкідливі звички? (Руйнують здоров’я )

Як впливають на стан здоров’я корисні звички? (Сприяють збереженню та формуванню здоров’я)

Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у проекті "Природні зони України" та поділитися легендами про квіти лісостепу

Легенда про квітку лісостепу

Волошка

Жив у одному селі леґінь Василь. До всякої роботи був удатний, та й собою хлопець хоч куди.

Якось працював у полі, забарився, та й вирішив переночувати під гаєм біля озера. Ліг у пахучу траву і швидко заснув. І приснився йому дивний сон. Ніби біля нього сидить дівчина і гладить його волосся. Вся вона в голубому, очі в неї сині і довга коса.

Василь не міг надивитись на польову красуню. А потім простягнув руку, хоч доторкнутися до неї, але прокинувся. Видіння щезло.

Наступного вечора Василь знову не пішов додому, а залишився ночувати в полі. І як висипали зірки на небі, раптом на тому лузі знову з'явилась дівчина--красуня. Присіла біля житнього поля і тихо заспівала. Поле підспівувало їй. Захоплена піснею, вона й незчулася як тихенько підкрався до неї Василь. Міцно схопив, пригорнув до себе. Задивився Василь у сині очі, і йому здалося, ніби вся краса землі відбилася в них - глибоких, чарівних. А дівчина перелякано тремтіла.

- Хто ти?

Злякані уста ледь-ледь осяяла усмішка.

- Хто ти? - перепитав хлопець.

Вона схилила голову, одказала несміливо:

- Волошка.

"Волошка, Волошка..." - прошепотіло з вітром жито.

"Волошка, Волошка..." - полетіло ген--ген вдалину. І затихло.

З того часу майже не приходив Василь додому. Цілими ночами разом з Волошкою блукав по полях. Кохання, велике й щире переповнювало їхні серця.

Але батько Волошки, дізнавшись про любов дочки до Василя, розгнівався на неї. Бо хіба лічило, щоб його красуня- дочка кохалась з бідним парубком?

І прокляв він Волошку.

Зашуміло поле, застогнала земля.

Пішов гомін, гомін повсюди: "Прокляв, прокляв!.."

І зацвіла тоді Волошка синьою квіткою посеред поля.

- Волошко, Волошко, де ти?! - гукав Василь.

- Це я - квітка...

І синя квітка, ніби всміхаючись, зроняла кришталеву слізку-росинку.

- Це ти?

- Так, так, це я, Васильку...

Не повернувся Василь до людей. Тільки згодом побачили вони посеред жита ще одну синю квітку.